Герої не вмирають
Юрій Романович Дадак (Юрій Руф) - український поет, письменник, видавець, сценарист, громадський діяч. Один із ідеологів українського наступального націоналізму та мілітарної rock-сцени. Послідовний критик усіх видів алко-субкультур. За фахом - вчений-технолог у галузі математичних процесів деревообробки. Народився 26 вересня 1980 року в Бережанах на Тернопільщині, у сім'ї науковця. Практично усе своє свідоме життя прожив у Львові. Батько двох дітей. 1997 року закінчив Львівський ліцей № 93. У 1997—2002 роках навчався в Національному лісотехнічному університеті України за фахом «Технологія деревообробки». У 2008 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидат технічних наук. Тема дисертації: «Підвищення ефективност іпиловловлення в процесах оброблення деревини та деревинних матеріалів». Юрій Романович брав участь у міжнародних і всеукраїнських конференціях та семінарах, керував науковою роботою студентів. Під його керівництвом було успішно захищено 8 магістерських робіт. Юрій Романович проводив активну громадську діяльність. Перший проект, співорганізатором якого він був – “Голос крові”. 2015 року він став засновником ГО «Літературно-просвітницький проєкт „Дух нації“, що здобув популярність у правому націоналістичному середовищі. Створив бренд одягу «Ґwear». На слова Юрія Руфа створено пісні «Соколи» та «Молись» (гурт «Залізний хрест»), «В Рядах Безсмертних» (гурт «Геннадій Пересвіт & друг Залізняк»), «Пліч-о-пліч» та «Реклама» (гурт «Nachtigall»), "До Дня Героїв" (гурт "Друже Музико", альбом «Офензива»). Протягом багатьох років Юрій Руф був ведучим та сценаристом мілітарі-фестивалю «Холодний Яр». Також мав здобутки в різноманітних антиалкогольних кампаніях, пропагуючи серед молоді здоровий спосіб життя та цінність здорового тіла. Юрій Руф почав писати вірші з 9 класу. 2011 року взяв собі псевдонім «Юрій Руф», готуючи до друку збірку «Багряна лірика». Відомий критичними поглядами на сучасну українську поезію, де, за його словами, українців зображають аутсайдерами та нав'язують дегенеративні переживання. Вважав, що така поезія занижує самооцінку й національну волю. Серед публікацій: «Багряна лірика» (2012), «Час Революції» (2014), «На зламі епох» (2015). Вірші Руфа увійшли до сучасних націоналістичних поетичних збірок «Голос крові» (2013) і «Відлуння свинцевих громовиць» (2015). 2018 року вийшла ілюстрована книжка для дітей «Казковик», яка вкладалася в його концепцію проактивної педагогічної роботи з юнацтвом. 2021 року видана остання прижиттєва книжка Юрія Руфа «Ваніль чи сталь?!», яку націоналістична критика зараховує до найсильніших у його творчості. Останній вірш «Відтінком домни небеса палають...» Руф опублікував 19 березня 2022 р. Неодноразово відвідував Кременчук з просвітницькими лекціями, був ведучим на патріотичних заходах. З перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну був добровольцем на фронті у складі львівської 24-ї ОМБр ім. Короля Данила. Загинув від ворожого мінометного обстрілу 1 квітня 2022 року. 14 травня 2022 р. нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). З 2022 року вулиця Леонова в місті Кременчук перейменована на «Вулиця Юрія Руфа».