Герої не вмирають
Домненко Олександр Васильович
Дата народження
19.03.1970Дата загибелі
04.02.2023Звання
солдат
Вік
52 рокиОлександр народився та провів усе своє життя у рідному Кременчуці. Його шлях — це історія людини незламної волі, спортивного духу та глибокої відданості своїй громаді та країні. Життєвий шлях Після закінчення восьмирічної школи №15, у 1985 році Олександр вступив до середнього ПТУ №7. В училищі він не лише опановував майбутній фах, а й був лідером спортивного життя, незмінно посідаючи перші місця у змаганнях. Спорт, а саме дзюдо та самбо, стали його справжнім покликанням ще з 13 років. Олександр був багаторазовим переможцем міських, обласних та всеукраїнських змагань. Навіть під час строкової служби (1988–1990 рр.) у Внутрішніх військах продовжував здобувати перші місця на спортивних аренах. Його знали не лише як сильного бійця, а й як справедливого суддю міжреспубліканських турнірів. Його високу кваліфікацію та чесність підтверджує відзнака профспілки Кременчуцької громади за відмінне суддівство в міжреспубліканських турнірах із дзюдо. У цивільному житті Олександр був майстром своєї справи. Свою трудову діяльність розпочав на Кременчуцькому автомобільному заводі (КрАЗ). Протягом чотирнадцяти років (2008-2022) присвятив себе роботі на Кременчуцькому колісному заводі, де працював слюсарем-інструментальником та налагоджувальником обладнання.Колеги та друзі згадують його як надзвичайно чуйну, добру та надійну людину. Шлях воїна У березні 2022 року, попри вік, Олександр пішов добровольцем захищати Україну. Він став до лав Національної гвардії України, служив у легендарній бригаді «Спартан» (в/ч 3017). Опанувавши сучасні технології, став зовнішнім пілотом (оператором) безпілотних літальних апаратів 3-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 1-оі роти (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення. Його підрозділ виконував найскладніші завдання на різних ділянках фронту. Попри постійну небезпеку, він завжди знаходив слова підтримки для мами та сестри, оберігаючи їхні серця від страшної правди війни. Останній бій 4 лютого 2023 року Олександр Домненко прийняв свій останній бій на північно-східній околиці міста Бахмут. Він загинув, виконуючи бойове завдання, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та українському народові. У Олександра залишилися мати Катерина Іванівна, сестра та племінник. Він пішов у вічність як Герой, ставши нашою гордістю та янголом-охоронцем. Світла пам’ять воїну, який обміняв свій спокій на наше майбутнє.