Олізько Євгеній Олексійович

---

Дата народження

19.07.1999

---

Дата загибелі

07.09.2022

---

Звання

---

Вік

23 роки

---

Євгеній народився 19 липня 1999 року у м. Покровськ, Донецької області і загинув також у Донецькій області, під час виконання бойових завдань, 7 вересня 2022 року… Його життя обірвалося у 23 роки… Старший солдат, старший навідник 2 самохідного артилерійського взводу, 2 самохідної артилерійської батареї, 1 самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи. Забезпечував оборону України та захист безпеки населення України у запеклих боях повномасштабного вторгнення у Сумській, Харківській, Луганській та Донецькій областях. З початку війни, він завжди був на «НУЛІ», в самому пеклі… Я не уявляю, звідки мій син, брав сили, щоб проявляти мужність і стійкість, під час виконання бойових завдань… Зі слів його побратимів, Женя завжди підтримував їх бойовий дух, надавав моральну підтримку всім побратимам тоді, коли вона їм була життєво необхідна… Єдиний раз, під час війни, мого сина відпустили на 2 доби, на його день народження… Такою щасливою, як у ці 2 доби, я ніколи не була… Ми майже не спали, постійно були разом. Ми говорили, говорили… обіймалися… Женя посміхався, жартував…, а я…, я не могла ніяк насолодитися тим, що можу доторкнутися до нього, відчути його запах… і нескінченно слухати, слухати, слухати його розповіді… Це була наша остання зустріч з ним… В ту зустріч , Женя багато разів повторював мені ось цю фразу: « Мама, якщо я - загину, ти - повинна жити, жити, зрозуміла?» Саме ці слова, допомогли мені не зійти з розуму, коли я отримала звістку про його загибель… Синочок мій, я - живу… з болем, від якого мені ніколи не позбутися, але живу, як ти і просив… А ти, мій Янгол, рідненький, ти - ЖИВЕШ у моєму серці, НАЗАВЖДИ… Ти будеш в ньому жити, допоки моє серце бʼється…