Герої не вмирають
Борищак Олексій Андрійович
Дата народження
01.08.1979Дата загибелі
29.08.2014Звання
майор
Вік
35 роківБорищак Олексій Андрійович народився 1979 року в селі Першотравневе, Шевченківського району, Харківської області. З 1983 року разом із батьками проживав у місті Кременчук. 1994 року закінчив Кременчуцьку ЗОШ № 31, пізніше Кременчуцький технікум залізничного транспорту, займався гирьовим спортом, займаючи призові місця. Вступав до військових вищих навчальних закладів, але не проходив по конкурсу. У 1998 році призваний на строкову службу, під час якої вступив до Харківського інституту танкових військ. З 2003 року був командиром роти снайперів в навчальному центрі «Десна». З березня 2014 року із підрозділом вирушив у Луганську область на кордон із країною-агресором. 28 липня повернувся на ротацію, 19 серпня 2014 року вирушив у зону бойових дій під Іловайськ. Востаннє виходив на зв'язок із рідними 29 серпня 2014 року . Загинув під час виходу з Іловайського котла «зеленим коридором». По дорозі в районі села Побєда майор Борищак залишився прикривати відхід підрозділу. Був тимчасово похований місцевими мешканцями в братській могилі села Побєда. Ексгумований 18 вересня 2014 року пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан»), привезений до міста Дніпро. Був похований разом із Віктором Ілляшенком, Романом Яковцем та невідомими загиблими. У лютому 2015 року ідентифікований серед похованих невідомих героїв під Дніпром. 13 березня 2015 року з Олексієм попрощались у Кременчуці. Перепохований на Свіштовському кладовищі. Нагороди: Орден "Богдана Хмельницького" ІІІ ступеня (посмертно) Указом Президента України №553/2015 від 22.09.2015, нагороджений відзнакою Полтавської обласної ради «За вірність народу України» І ступеня (посмертно) 21.10.2015 року, нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).